Кацапи - це не люди, це "чужі" в потворному костюмі людей

бату Донбас срочно требуется!

Posted by Чорні троянди on 22 липня 2015 р.

ДО ЧЕГО ДОШЕЛ ПРОГРЕСС

«Наш аппарат услышит даже звук упавшей в 100 метрах от блокпоста спички» (фото)

Игорь ОСИПЧУК, «ФАКТЫ»

21.07.2015

Размер текста: Абв  Абв  Абв  

В то время как тепловизоры и приборы ночного видения стоят тысячи долларов, способная их заменить система «Трембита М», созданная учеными Национального авиационного университета Украины, — всего 560 гривен

— Я лично испытывал на передовой, возле Счастья и Горловки, наш аппарат «Трембита М»: продвигался с бойцами на передний край и с помощью прибора прослушивал местность на километры вокруг, — рассказывает доцент Национального авиационного университета Украины Алексей Олефир. — В одной из таких вылазок под Горловкой прибор уловил гул грузовика «Газель», который двигался в лесопосадке в двух километрах от нас. Без прибора мы не слышали машину — слишком большое расстояние. Вскоре с помощью «Трембиты» я определил, что с «Газели» снимают тент. Спрашиваю у ребят: что бы это могло значить? «Кочующий миномет сепаров», — объяснил мне один из бойцов. Неожиданно нанести удар по украинским позициям минометный расчет врага не смог — наши его уничтожили.

«Солдат присоединяет к аппарату наушники и контролирует местность в радиусе нескольких километров»

— Для контроля подступов к блокпостам и передовым позициям, для разведки местности «Трембита» очень нужный прибор, особенно ночью и при тумане, — говорит Алексей Олефир. — О чувствительности прибора говорит, например, такой факт. Украинский боец, работавший с нашим аппаратом, рассказал, как услышал шорох шин примерно в двух с половиной километрах от него. Оказалось, дорога шла вниз, поэтому сепаратисты выключили мотор своей машины — и она просто катилась с горки…

Испытания показали, что аппарат со ста метров улавливает звук падения спички на землю или траву. Солдат присоединяет к прибору наушники и контролирует местность в радиусе нескольких километров. Еще можно подключить «Трембиту» с помощью кабеля к ноутбуку. Тогда специальная программа определяет, из-за чего, где именно и на каком расстоянии от вас возник тот или иной звук. Скажем, к украинским позициям через лес подбирается разведывательно-диверсионная группа противника. Стоит кому-либо из ее членов, находящихся в километре от вас, передернуть затвор автомата, как система четко это определит. На открытой местности она услышит, как клацнул затвор, с еще большего расстояния.

Следует сказать, что изначально «Трембита» создавалась как часть системы антитеррористической защиты аэропортов. А теперь она нашла применение на фронте. В комплекс входит специальная платформа-турель, на которой установлен автомат Калашникова. При подключении к ноутбуку задается режим, при котором система дает команду открыть огонь, если противник приближается к позициям. И даже если заградительный огонь не поразит врага, то, по крайней мере, заставит его залечь. А наши солдаты, находящиеся в окопах и блиндажах, получат возможность вовремя отреагировать на угрозу и занять огневые позиции.

Важно, что этот аппарат стоит не дороже детской машинки с моторчиком — 560 гривен, плюс стоимость наушников и батареек. Тогда как цена тепловизоров и приборов ночного видения, которые используются в подобных целях, исчисляется тысячами долларов. Я говорю бойцам на передовой: «Если возникает угроза вашей жизни и для спасения нужно избавиться от лишних вещей, без сожаления выбросьте этот прибор — он стоит копейки. В любом случае, жизнь дороже».

«Трембита» небольшая по размерам (примерно такая, как мегафон. — Авт.), весит около полутора килограммов. Для ее переноски предусмотрен ремень, а штыри позволяют надежно закрепить аппарат на земле.

— Уже налажен выпуск этого аппарата?

— Своими силами мы изготовили большое количество приборов и бесплатно передали их на фронт. Однако все заявки военных удовлетворить пока не удается. И хотя нам помогают фирмы «Текосстроймонтаж», «Рошен» и «Черкассыкабельмедтехника», значительную часть расходов все же оплачиваем из своего кармана: получаем зарплату и идем на радиорынок за нужными микросхемами и деталями.

Правда, на одном предприятии наш заказ выполнили абсолютно бесплатно. Поначалу, когда увидел расценки этой фирмы на отливку нужных нам пластиковых деталей, приуныл — такие расходы не потянем. Когда же рассказал рабочим, что наши системы помогают бойцам в зоне АТО, они откликнулись и бесплатно отлили их после смены. Причем именно рядовые работники предприятия убедили руководство принять заказ, заявив: дескать, если не дадите нам «добро», объявим забастовку. Возражений не последовало.

— Как удалось создать такой недорогой и нужный аппарат?

— В нем использованы новые композитные материалы, созданные в лаборатории ударной прочности на кафедре механики, которой руководит профессор Вячеслав Астанин. Эти материалы разработаны для систем безопасности в авиации (например, сверхпрочных дверей кабины пилотов), и некоторые из них обладают уникальными акустическими свойствами. Достаточно сказать, что из таких композитов можно сделать скрипку, которая по своим возможностям будет подобна инструментам выдающегося Страдивари. Скрипкой, возможно, займемся после войны, а сейчас применили материалы для создании систем «Трембита М» и «АнтиЛЛА». Последняя предназначена для выявления и уничтожения беспилотников, в том числе с почти бесшумными электрическими двигателями.

«Для уничтожения беспилотников мы создали самолет-камикадзе»

— Система противодействия беспилотникам «АнтиЛЛА» оснащена акустическими тарелками, которые сканируют небо, по звуку находят цель и передают информацию на ноутбук, — продолжает Алексей Олефир. — Если беспилотник противника обнаружен на дальности до километра, для его уничтожения используется автоматическая турель с пулеметом Калашникова. Оружие наводит компьютер. Точность наведения настолько велика, что так не выстрелит даже опытный снайпер.

*На плече у Алексея Олефира аппарат «Трембита», слева от него — акустическая тарелка и вращающаяся платформа с автоматом Калашникова, которые являются частью системы «АнтиЛЛА», предназначенной для уничтожения беспилотников врага. Студентка Марина Циркун участвовала в разработке самолета-камикадзе, который входит в эту систему (фото Сергея Тушинского, «ФАКТЫ»)

Если вражеский летательный аппарат находится на удалении свыше километра, предусмотрено его уничтожение самолетом-камикадзе с дистанционным управлением, оснащенным гранатой РПГ 5. При подлете к цели на 25 метров с земли дается команда на подрыв гранаты, таким образом уничтожается беспилотник противника. Систему старта для камикадзе разработала наша студентка Марина Циркун.

— Я занялась этой темой еще до войны, — рассказывает Марина. — Тогда самолет-камикадзе задумывался как средство отражения террористических атак на аэропорты. Моя система старта проста и надежна: устанавливаешь самолет на специальное приспособление, расположенное на крыше автомобиля, разгоняешься до 30 километров в час, и беспилотник-камикадзе взлетает. Пульт управления находится в салоне машины.

— Пока мы изготовили лишь несколько экземпляров «АнтиЛЛы», — продолжает Алексей Олефир. — Для налаживания серийного производства нужно подключить предприятия, госструктуры. Это же касается испытаний: на свой страх и риск я пoехал на фронт проверять возможности «Трембиты». Хорошо, что все закончилось благополучно. А если бы меня ранило или убило? Не думаю, что в этом случае мне или моей семье можно было бы рассчитывать на поддержку государства.

В нашей лаборатории создана еще и модель каски для военных. Распространено мнение, что самые лучшие армейские шлемы сделаны из кевлара. Мы досконально изучили свойства этого материала и пришли к выводу, что все же советская стальная каска лучше. Правда, мы немного ее усовершенствовали — установили внутри оригинальный композитный вкладыш. Но, опять же, наладить их массовый выпуск нам не под силу.

Чому Хуйло насправді підарас або пригоди кацапів у піднебесній

Alibaba Group (阿里巴巴集团) — це група компаній, що займаються бізнесом в Інтернеті. Alibaba Group знаходиться у приватній власності і базується в Китаї, в місті Ханчжоу. Основними видами діяльності є торгові операції між компаніями за схемою B2B, роздрібна онлайн-торгівля. В 2012 обсяг торгів — 1,1 трлн юанів ($170 млрд обсяг продажів на двох порталах групи Alibaba)[1]. Компанія діє, перш за все, в Китайській Народній Республіці (КНР), і станом на дату історичного первинної публічної пропозиції акцій (IPO) 19 вересня 2014 року ринкова вартість Alibaba становить $231 млрд
Ось так китайці на рівному місті отримали за дякую 25 000 000 000 американських доларів, а пан Хуйлак пройобує вдесятеро разів більше... Слава Піднебесній!

У вересні 2014 року первинна публічна пропозиція наНью-Йоркській фондовій біржі залучила $21,8 млрд, пізніше збільшившись до $25 млрд, що стало найбільшим IPO в історії^[3].

Компанії Yahoo! належить 43 % акцій компанії^[4].

Група володіє власною електронною платіжною системою (Alipay, вона так само використовується для розрахунків і в дочірній структурі — Taobao.com), програмним забезпеченням для управління підприємством, а також відсортованими за регіонами і галузями базами даних товарів і підприємств.

Компанія була заснована Джеком Ма в 1999 році у з 17-ма компаньйонами в місті Ханчжоу, де був зареєстрований інтернет-сайт Alibaba.com. Із самого початку Alibaba розглядався як майданчик для торгів дрібних і середніх підприємств, а також мережа онлайн продажів. У листопаді 2007 рікувона була виставлена в Гонконзі (HKEx).

Станом на 31 березня 2011 року кількість зареєстрованих користувачів складала більше 65 мільйонів з 240 країн і регіонів.

Alibaba Group управляє п'ятьма дочірніми компаніями:

• Alibaba.com (SEHK: 1688) — публічна торгова компанія (фірма, чиї акції та цінні папери допущені до вільної торгівлі на біржах, тобто вільно обертаються на фондовому ринку), основним видом діяльності якої є онлайн торгівля-B2B
• Taobao.com — онлайн-ринок роздрібної торгівлі, Інтернет-магазин та Інтернет-аукціон
• Alipay — платформа для онлайнових електронних платежів
• Alisoft — готові рішення для управління торгово-промисловою діяльністю підприємств через інтернет
• Yahoo! Koubei — китайський сайт-каталог підприємств, розбитий по регіонах і галузях промисловості

Відповідно до звітів китайської компанії iResearch, це найбільша онлайнова B2B («бізнес-бізнес»), компанія в Китаї в 2006 році, якщо грунтуватися на кількості зареєстрованих користувачів і частці ринку в Китаї за прибутком.

Посилання[ред. • ред. код]

• Alibaba.com
• Taobao.com
• Alipay.com
• alisoft.com
• cn.yahoo.com

• Вгору↑ E-commerce in China: The Alibaba phenomenon (en). The Economist. 2013-03-23. Процитовано 2014-09-26.
• Вгору↑ Андрей Бабицкий, Александр Ратников, Георгий Макаренко (2014-09-22). Чудо Alibaba: как бывший учитель создал бизнес стоимостью $231 млрд. РБК daily. Процитовано 2014-09-26.
• Вгору↑ IPO Alibaba стало крупнейшим в истории. Ведомости. 2014-09-22. Процитовано 2014-09-26.
• Вгору↑ Ma is splitting Taobao into three companies. China Daily. 2011-06-17. Архів оригіналу за 2012-04-09. Процитовано 23 июня 2011.
• 
  
• 
  
  
• Олег Мічман

Чорні Троянди: Напрочуд

Чорні Троянди: Напрочуд

Напрочуд

Зрада інтертеймент

Добрий Ранок, #Бійці. 😉

Доброго ранку півники!

Доброго ранку, українці! Гарного недільного дня!

"Мукачівський інцидент"

Російсько-українська війна дає Заходу єдиний і унікальний шанс без застосування зброї масового знищення - знищити Росію.

Російсько-українська війна дає Заходу єдиний і унікальний шанс без застосування зброї масового знищення - знищити Росію. 

Не порушуючи при тім міжнародне право, а навпаки - захищаючи його. 

Схоже саме ця програма вже запущена. Звісно, Захід міг би застосувати, в цьому випадку, до Росії дуже швидкі і смертельні засоби про які всі говорять - дуже швидко знищити її банківську, фінансову систему. Але це по-перше, викличе хай і тимчасовий, але все ж непередбачуваний хаос на одній шостій частині Землі. Крім того, такі дії неминуче вдарять і по самій Америці та її союзниках і можуть сприяти Китаю в його світових амбіціях. Що теж в майбутньому може стати небезпекою. Не меншою, ніж зараз Росія. Єдиний тактично і стратегічно правильний шлях - задушення Росії санкціями повільно. Так як діє смертельна отрута повільної дії. Тим часом із жертвою вестимуть переговори, дискусії, присипляючи її. Оце і є справжня гібридна війна. А не та, яку з Україною веде Росія. Вона дає змогу контролювати всі дії Росії у відповідь. А найперше - її можливу агресію. Застосувати при такій ситуації ядерну зброю Росія не може. Бо формально немає підстав.

У Росії армія зараз складає один мільйон двісті тисяч особового складу. З такою кількістю армії нападати на Захід вона, звісно, не може без ядерної зброї, або навіть оборонятися. Нова ініціатива Путіна про створення в Росії, так званої резервної армії - скоріш за все намагання врятуватися військовою силою. Так, це шанс. І єдиний. Однак, це, разом з тим, і самовбивство. Росія ледве-ледве утримує цю, порівняно малу свою армію, а утримати, скажімо, ще й резервну, яку теж треба забезпечувати, як не кажи, її квола економіка не зможе. Ця ідея Путіна лиш посилить смертельну дію санкцій Заходу.

У Росії є шанс врятуватися. Застосувавши протилежну до її агресивної стратегії військово-політичну доктрину. Наткнувшись на цю небезпеку, вона мала б негайно сховатися, як равлик, за межами своїх кордонів. Ніяких зовнішньополітичних активних дій, амбіцій на кілька років. Повернення Криму з компенсаціями і вибачення за Донбас. Це дало б Росії шанс перетворити Україну з ворога знову в друга.Але Захід прорахува Путіна, як психологічний об"єкт. Амбітний, азартний гравець, як вони його називають, не здатний на такий рятівний для Росії крок. Він продовжуватиме шантажувати світ, душитиме Україну, що і потрібно Заходу для задушення самої Росії.При знищенні Росії таким чистим - контрольованим, законним Україна великого значення не матиме. Вона виступає зараз в ролі наживки для хижака з якого й приготують в майбутньому обід. Перед тим, як вільно зайнятися Космосом, іншими вкрай важливими цивілізаційними, світовими проблемами.Чому Заходом використана саме Україна для знищення Росії, думаю, не варто особливо й пояснювати. Будь-яка інша країна світу, наприклад, арабська не здатна так активізувати російського хижака, викликати його апетит і агресію.Іншими словами, все прораховано. Наживка спрацювала, залишилося рибу витягти акуратно, щоб вона ненароком не порвала жилку. А для цього застосовують головне правило рибалки - не поспішай, дай рибі повністю знесилитися і тоді витягнеш її легко, як ганчірку.У Росії армія зараз складає один мільйон двісті тисяч особового складу. З такою кількістю армії нападати на Захід вона, звісно, не може без ядерної зброї, або навіть оборонятися. Нова ініціатива Путіна про створення в Росії, так званої резервної армії - скоріш за все намагання врятуватися військовою силою. Так, це шанс. І єдиний. Однак, це, разом з тим, і самовбивство. Росія ледве-ледве утримує цю, порівняно малу свою армію, а утримати, скажімо, ще й резервну, яку теж треба забезпечувати, як не кажи, її квола економіка не зможе. Ця ідея Путіна лиш посилить смертельну дію санкцій Заходу.

У Росії є шанс врятуватися. Застосувавши протилежну до її агресивної стратегії військово-політичну доктрину. Наткнувшись на цю небезпеку, вона мала б негайно сховатися, як равлик, за межами своїх кордонів. Ніяких зовнішньополітичних активних дій, амбіцій на кілька років. Повернення Криму з компенсаціями і вибачення за Донбас. Це дало б Росії шанс перетворити Україну з ворога знову в друга.
Але Захід прорахува Путіна, як психологічний об"єкт. Амбітний, азартний гравець, як вони його називають, не здатний на такий рятівний для Росії крок. Він продовжуватиме шантажувати світ, душитиме Україну, що і потрібно Заходу для задушення самої Росії.
При знищенні Росії таким чистим - контрольованим, законним Україна великого значення не матиме. Вона виступає зараз в ролі наживки для хижака з якого й приготують в майбутньому обід. Перед тим, як вільно зайнятися Космосом, іншими вкрай важливими цивілізаційними, світовими проблемами.
Чому Заходом використана саме Україна для знищення Росії, думаю, не варто особливо й пояснювати. Будь-яка інша країна світу, наприклад, арабська не здатна так активізувати російського хижака, викликати його апетит і агресію.
Іншими словами, все прораховано. Наживка спрацювала, залишилося рибу витягти акуратно, щоб вона ненароком не порвала жилку. А для цього застосовують головне правило рибалки - не поспішай, дай рибі повністю знесилитися і тоді витягнеш її легко, як ганчірку.У Росії армія зараз складає один мільйон двісті тисяч особового складу. З такою кількістю армії нападати на Захід вона, звісно, не може без ядерної зброї, або навіть оборонятися. Нова ініціатива Путіна про створення в Росії, так званої резервної армії - скоріш за все намагання врятуватися військовою силою. Так, це шанс. І єдиний. Однак, це, разом з тим, і самовбивство. Росія ледве-ледве утримує цю, порівняно малу свою армію, а утримати, скажімо, ще й резервну, яку теж треба забезпечувати, як не кажи, її квола економіка не зможе. Ця ідея Путіна лиш посилить смертельну дію санкцій Заходу.
У Росії є шанс врятуватися. Застосувавши протилежну до її агресивної стратегії військово-політичну доктрину. Наткнувшись на цю небезпеку, вона мала б негайно сховатися, як равлик, за межами своїх кордонів. Ніяких зовнішньополітичних активних дій, амбіцій на кілька років. Повернення Криму з компенсаціями і вибачення за Донбас. Це дало б Росії шанс перетворити Україну з ворога знову в друга.
Але Захід прорахува Путіна, як психологічний об"єкт. Амбітний, азартний гравець, як вони його називають, не здатний на такий рятівний для Росії крок. Він продовжуватиме шантажувати світ, душитиме Україну, що і потрібно Заходу для задушення самої Росії.
При знищенні Росії таким чистим - контрольованим, законним Україна великого значення не матиме. Вона виступає зараз в ролі наживки для хижака з якого й приготують в майбутньому обід. Перед тим, як вільно зайнятися Космосом, іншими вкрай важливими цивілізаційними, світовими проблемами.
Чому Заходом використана саме Україна для знищення Росії, думаю, не варто особливо й пояснювати. Будь-яка інша країна світу, наприклад, арабська не здатна так активізувати російського хижака, викликати його апетит і агресію.
Іншими словами, все прораховано. Наживка спрацювала, залишилося рибу витягти акуратно, щоб вона ненароком не порвала жилку. А для цього застосовують головне правило рибалки - не поспішай, дай рибі повністю знесилитися і тоді витягнеш її легко, як ганчірку.

Буде новий світанок, буде море перемог. І не вір ніколи у те, що виходу немає.

"Тільки люди, далекі від українських реалій, не розуміють, що весь наш шоу-бізнес, вся наша галузь ЗМІ – заточена під "Росію""

Ватні новини

Атентат (нім. Attentat — замах на вбивство) — один з терористичних методів

Атентат (нім. Attentat — замах на вбивство) — один з терористичних методів діяльності УВО та ОУН (поряд з саботажами та ексами). Атентати являли собою убивства відповідальних за антиукраїнські дії чиновників або українців, що пропагували угодовство (лояльне ставлення до окупаційної влади).

Найвідоміші атентати:

• 25.11.1921 р. — невдалий замах на керівника ІІ Речі Посполитої маршала Ю. Пілсудського, вчинений членом УВО Степаном Степановичем Федаком у Львові
• 15.10.1922 р. — вбивство українського письменника-москвофіла С. Твердохліба, вчинене бойовиками УВО у Кам'янці-Струміловій
• 05.11.1924 р. — невдалий замах на вбивство президента ІІ Речі Посполитої Станіслава Войцеховського, вчинений членом УВО Ольшанським у Львові
• 19.10.1926 р. — вбивство польського шкільного куратора-шовініста Собінського, вчинене членом УВО Богданом Підгайним, який здійснив єдиний постріл у голову. Роман Шухевич був його співучасник, але у нього заклинив револьвер.
• 01.06.1930 р. — вбивство одного з лідерів закарпатських москвофілів Євменія Сабова, вчинене молодим націоналістом Федором Тацинцем в Ужгороді
• 29.08.1931 р. — вбивство за антиукраїнську діяльність посла польського сейму Т. Голувка, вчинене бойовиками ОУН Василем Біласом і Дмитром Данилишиним в Трускавці, організацією атентету займався Р. Шухевич
• 22.03.1932 р. — вбивство комісара львівської поліції Чеховського, вчинене бойовиком ОУН Юрієм Березинським, організацією атентету займавсяР. Шухевич
• 22.10.1933 р. — убивство радянського дипломата Майлова на знак протесту проти Голодомору в УРСР, вчинене бойовиком ОУН Миколою Лемиком у будівлі радянського консульства у Львові
• 15.06.1934 р. — вбивство міністра внутрішніх справ ІІ Речі Посполитої Б. Пєрацького, вчинене бойовиком ОУН Григорієм Мацейком у Варшаві;
• 27.07.1934 р. — вбивство директора філії Академічної гімназії у Львові І. Бабія, за співпрацю з польською владою, вчинене бойовиком ОУНМиколою Царем у Львові

Термін «атентат» застосовувався також і до вбивств лідерів українського націоналістичного руху, які були здійснені в межах розвідницько-диверсійної діяльності органів держбезпеки СРСР в українському націоналістичному середовищі, як то:

• вбивство Є. М. Коновальця, вчинене агентом НКВС Павлом Судоплатовим в Роттедамі 23.05.1938 р.
• вбивство С. А. Бандери, вчинене агентом НКВС Богданом Сташинським в Мюнхені 15.10.1959 р.

Останній атентат став центральним сюжетом для фільму «Атентат — Осіннє вбивство у Мюнхені», знятого українським кінорежисером Олесем Янчуком у 1995 р.

Джерела[ред. • ред. код]

• Баган О. «Націоналізм і Націоналістичний рух: історія та ідеї», Дрогобич: «Відродження», 1994 р.
• Книш З. «На повні вітрила! (Українська Військова Організація в 1924–1926 роках)» — Торонто: «Срібна Сурма», 1970 р.
• Книш З. «Становлення ОУН» — м. Київ, 1994 р.
• «Енциклопедія ОУН-УПА» — http://oun-upa.org.ua/encyclopaedia

Hope | Надія

К праотцам!

Полк «Днепр-1» уничтожил две казармы боевиков: часть террористов «переселилась» в мир инойБойцы полка «Днепр-1» уничтож...

Posted by Том Березовский on 17 Июль 2015 г.

К праотцам

Be the first to know when we release a new video by subscribing to our official Facebook Developers YouTube channel! http://www.youtube.com/facebookdevelopers

Posted by Facebook Developers on 29 Май 2013 г.

Лівий Сектор

Пейсаті чуваки = Жидівська банда грабуюча Украхну і засираюча мозок вишеваті

Жидівська банда грабуюча Украхну і засираюча мозок вишеваті і диким бидло-пєнсам. Дякуючи цім падонкам на роботі у мамі ...

Posted by Чорні троянди on 20 червня 2015 р.

ОБСЕ признала Россию оккупантом Украины

Posted by Чорні троянди on 20 червня 2015 р.

Спорим на шоколадку? "Рошенку", звісно...

Спорим на шоколадку? рошенку, звісно

України не буде. через рік-два тут залишиться пару областей.

це оптимістичний варіант, він хоча б не виключає повстання після досягнення абсолютного дна.

реалістичний же варіант можна просто назвати "болотом". це те, що тягнеться останні півтора/ двадцять п*ять, сімдесят, триста.. коротше, дофіга часу. ібо ми тупі. ну не суть.

ми трупік нації. ну, майже. я скептично вірю у диво, хоча голосувала б за евтаназію.

"вільна, квітуча Україна...". ага, щас. нам треба гори трупів і ріки крові. років так 10.

пост скриптум: вітаю, котики. 288 "за" у першому читанні.

особливого статусу не буде. буде спеціальний.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом.

пост пост скриптум: а взагалі пофіг, якщо ми не тупі... а нє, згдадала, ми тупі.

Надя втекла?! Не можу повірити!!!

СРОЧНО!!: НАДЕЖДА САВЧЕНКО СОВЕРШИЛА ПОБЕГПО НЕ ПОДТВЕРЖДЕННОЙ ПОКА ИНФОРМАЦИИ УКРАИНСКАЯ ЛЕТЧИЦА СБЕЖАЛА ПРИ ЭТАПИРОВ...

Posted by Чорні троянди on 15 липня 2015 р.

Обращение «Боевых бурят Путина» к перепуганным жителям Украины

063 100 6004

Знайомтесь друзі Павел Колесник (pauluskp) - донецкий журналист и блоггер.! Цей тип з Донецька ,до недавна він досить...

Posted by Андрій Дзиндзя on 13 липня 2015 р.

Знайомтесь друзі Павел Колесник (pauluskp) - донецкий журналист

Знайомтесь друзі Павел Колесник (pauluskp) - донецкий журналист и блоггер.! Цей тип з Донецька ,до недавна він досить...

Posted by Андрій Дзиндзя on 13 липня 2015 р.

ФСБ

{{Спецслужба}}
Федера́льна слу́жба безпе́ки Російської Федера́ції, (ФСБ РФ) ({{lang-ru}}) — спецслужба Російської Федерації, правонаступник КДБ.
24 січня 1992 Президент Росії Борис Єльцин підписав Наказ про створення Міністерства Безпеки (МБ) Російської Федерації на ґрунті скасованих АФБ РРФСР та МСБ (про ці спецслужби див. статтю КДБ). 21 грудня 1993 Борис Єльцин підписав Наказ про скасування МБ та про створення Федеральної Служби Контррозвідки (ФСК). 3 квітня 1995 Борис Єльцин підписав Закон «Про органи Федеральної Служби Безпеки в Російської Федерації», за яким ФСБ є правонаступником ФСК.
Федеральний закон «Про органи Федеральної Служби Безпеки в Російської Федерації» визначає такі головні напрями діяльності:

• Контррозвідувальна діяльність (Стаття 9)
• Боротьба проти злочинності (Стаття 10)
• Розвідувальна діяльність (Стаття 11)

Згідно з даними Служби безпеки України, ФСБ Росії прямо причетна до військової аґресії, тероризму, збройного конфлікту проти України за участі Росії в 2014 році:

{{цитата}}

За 1,78 млрд недоотриманого банками прибутку – вони верещать як свині, що їх ріжуть...

Банками, як і телевізійними каналами, володіють пару олігархів. Це варто пам’ятати аби зрозуміти звідки ноги ростуть у нагнітанні ситуації щодо валютних кредитів...

А тепер докладно про реструктуризації валютних кредитів. За даними джерел Forbes, борги фізичних осіб за споживчими кредитами в іноземній валюті на 1 січня 2015 склали 59,9 млрд гривень, з яких 21,62 млрд грн. (або 36,1% від загалу) знаходяться в банках, визнаних неплатоспроможними.

Кошти на депозитах, що заморожені в неплатоспроможних банкам має відшкодовувати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Вже має. Відповідно, прийняття законопроекту 1558-1 на ці 21,62 млрд не вплине аж ніяк.

Тобто під реструктуризацію потрапляють в першу чергу лише 37,38 млрд. грн. або… 1,78 млрд доларів США (перерахунок по курсу НБУ на 03/07/2015 = 21,01грн/1долавір США)!

Якщо ці кошти будуть повернуті за курсом 5 грн/долар то різниця складе 28,48 млрд грн.. Це максимально теоретично можливий… ні, не збиток банків, а втрачений прибуток банків.

Саме так – втрачений прибуток, бо майже 100% всіх споживчих кредитів, що підлягають реструктуризації це іпотечні кредити набрані в 2003-2007 роках під 15-18% річних у валюті і станом на 2014 рік за рахунок таких високих відсотків всі отримані кошти від банків вже погашено. Зараз банки отримують виключно прибуток з цих кредитів.

Тобто, коло Наталя Яресько заявляє, що потенційні втрати банківського сектору складуть 95 млрд грн – вона бреше, як дише. Не 95 млрд, а 28,5 і не втрати, а недоотриманий прибуток!!!

Щодо можливих втрат вкладників банків, про які брешуть «експерти» ті міністрі, то спочатку раджу подивитись на реальні витрати всіх українців на утримання банків за рахунок бюджетних та емісійних коштів.

Минулого року НБУ видав більше 220 млрд грн. у вигляді кредитів рефінансування та коштів на рекапіталізцію. Цього року вже видано ще близько 50 млрд грн.. З них неповернуто більше 110 млрд грн. І… ці кошти банкам дозволили не повертати ще 5 років. У своїй постанові №363 "Про заходи щодо зміни умов користування кредитами для підтримки ліквідності банків та операціями репо" від 9 червня, оприлюднену на сайті НБУ, Нацбанк встановив 10 червня 2020 кінцевим терміном повернення кредитів для підтримки ліквідності під програми фінансового оздоровлення і кредитів для збереження ліквідності банків.

Тобто НБУ відтермінував погашення заборгованості банкам на 5 років із збереженням відсоткової ставки, що діяла по цим кредитам на 9 червні 2015 року. За минулий рік банки та корпорації вивели з України майже 18 млрд доларів в різні офшори.

Ці кошти були отримані завдяки рефінансуванню від НБУ. Саме через це курс гривні впав втричі за рік. Ці гроші ніхто не збирається повертати.

Яким буде курс гривні в 2020 році хтось уявляє? В минулому році 110 млрд грн. це було близько 10 млрд доларів США. Зараз – трохи більше ніж 5 млрд. За 5 років це може бути й 1 млрд. Тобто банкам дали 10 млрд доларів США з кишені українців, повернуть вони, дай Боже, 1 млрд й про це ніхто ні пари з вуст. Проте за 1,78 млрд недоотриманого банками прибутку банкам – верещать як свині, що їх ріжуть.

Поделиться ВКонтакте

Як депутасти руйнують Україну

Вчорашній вечір змусив мене сильно засумніватися в майбутньому України. Причина - обговорюваний сьогодні закон «про реструктуризацію валютних кредитів». Почитавши текст нормативного акта у мене склалося враження (дай Бог, щоб помилкове), що народні обранці за один вечір зробили для похорону «проекту Україна» більше, ніж В.В. Путін за останні два роки. Найцікавіше, що ініціаторами (та й тими, хто віддав голоси) були «патріоти». У тому числі герої Майдану.

Але про все по порядку. Давайте розберемося з поняттям валютний кредит і таки почитаємо сам закон.

Що таке валютний кредит в Україні?

За останній час я досить писав про менталітет українців. І, на жаль, у значної частини населення таке поняття як здатність до пошуку причинно-наслідкових зв'язків знаходиться в зародковому стані. Чому так - чи не буду повторюватися. Є негативні тексти, є позитивні - вибирайте які подобаються.

Поговоримо про інше. А саме, що таке валютний кредит в Україні?

Поправте, якщо помиляюся, але національною валютою є гривня. І всі розрахунки всередині країни йдуть саме в ній. Валюта іншої держави потрапляє в країну або в результаті зовнішньоторговельних операцій або у вигляді кредиту (який треба віддавати).

А тепер згадаємо стан країни:

Українська економіка САМА енергозатратна в Європі (і одна з найбільш витратних в світі). На $ 1 ВВП витрачається в 1,5 рази більше умовного палива ніж в РФ, в 2 рази більше ніж у Білорусі, в 4,5 рази більше, ніж у Румунії і в 11 разів більше ніж у Франції.

Фінансова система за останні 20 років пережила як мінімум 5 струсів: кризи 1998-1999, відгомони проблем 2000-2001, обвал торгівлі 2005, відомий 2008 і, нарешті, «успішне Євро» 2012. З них як мінімум 3 були дуже і дуже чутливі.

Сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами знаходиться в «твердому мінусі» починаючи з 2004 року. Та й до цього більша частина валютної виручки не залишалася країні.

Сукупний державний борг держави ріс колосальними темпами. І ті деякі валютні резерви, йшли не стільки на погашення тіла боргів, скільки на банальну виплату відсотків.

Говорячи простою мовою, Україна була банкрутом вже в 2008. І залишилася таким. Відносне благополуччя і «гривня по 5» або «гривня по 7» забезпечувалися зовнішніми запозиченнями.

При цьому банки активно пропонували на внутрішньому ринку кредити у валюті. Що цілком зрозуміло - потік відносно дешевих кредитних грошей з ЄС і США дозволяв такі операції. Але кредити, навіть під малий відсоток треба віддавати. І якщо ти не маєш доходу у валюті (не отримуєш її за свої товари або послуги) - то ти сам труну блакитну мрію українця у вигляді «долара по 5». Причина проста - валюту на повернення боргу і відсотки треба десь взяти. Ти її сам не заробляєш а купуєш на ринку. Але там теж дефіцит - країна живе в мінус. І єдиний прихід валюти - нові кредити. Тобто взяти валютний кредит більшої суми щоб віддати попередній з відсотками.

Типова фінансова піраміда. Організована самими людьми.

Ось про це і поговоримо. Або, точніше, про позичальників. Таких в Україні не так багато - всього лише близько 70 тисяч осіб (станом на травень 2015 року - дані мінфіну). Активісти різних «фінансових майданів» кажуть про кількість в 2-4 мільйони. Але цим цифрам віриться слабо. Адже навіть «КП в Україні» (яка не схильна зменшувати проблеми країни) наводить цифру в 87 тис. Іпотечних валютних кредитів (з них 62 тис - на власне житло). Якщо відштовхуватися від цих цифр і збільшити кількість позичальників на 2 - більше 150-160 тис. Ніяк не виходить. Хто ж вони. Їх можна розділити на 3 групи:

- Особи, які брали кредит для розвитку свого бізнесу, спрямованого на зовнішні ринки. Тобто ті, хто експортує товари або послуги за валюту. Тут все зрозуміло і логічно - розраховувати інвестиції, прибутку і ризики простіше в одній валюті.

- Особи, які взяли кредит на розвиток бізнесу або спекуляції (що, в якійсь мірі теж є бізнесом) на різних ринках (валютний, цінних паперів, нерухомості і т. Д.).

- Особи, які взяли кредити на власні потреби (починаючи від покупки, нерухомості, товарів і закінчуючи банальним виїздом на відпочинок).

З перерахованих трьох тільки перша категорія адекватна - люди мали доступ до валютного ресурсу. І, відповідно могли і можуть будувати плани. У тому числі використовуючи валютні позики.

Друга і третя групи - це ті, хто брав валюту в надії на «авось». Люди займали в доларах, євро, франках, не маючи валютних надходжень. Для погашення кредиту вони йшли на валютний ринок. Створюючи додатковий тиск на і без того штучно занижений курс гривні. Кожен куплений ними долар збільшував сукупний державний борг і створював передумови для обвалу.

Поки йшло «покращення» система працювала - за рахунок нових запозичень. Потім був майдан, кримнаш, і прогнозований обвал.

І тут найцікавіше. Ці люди свідомо йшли на ризик. Їх ніхто ж не змушував брати кредити у валюті. Так, процентна ставка була нижчою. З однієї простої причини - вона не враховувала ризиків девальвації - адже тіло кредиту і відсотки в стабільній валюті. Ці ризики брали на себе клієнти - договори підписували. А далі найцікавіше.

Вони програли - негативні події настали. І тут замість виконання договору крики і вимоги реструктуризації кредиту. Тобто фактичного переведення їх у гривні за що діяв на той момент курсом. Однак є кілька нюансів:

Проста паралель. Ви взяли у одного покористуватися, ну наприклад, ноутбук або автомобіль в 2012. Зламали (або розбили) в 2015. Але потім сказали - давай я поверну його вартість - 3000 гривень (100 тис для авто) - адже він так коштував 3 роки тому? Справедливо? Ні. Ви брали річ, її і віддаєте. Ну або її актуальну вартість.

Люди брали в іноземній валюті, яка має свою ціну. Тобто в 2001 долар коштував 4, сьогодні 21. Але ти брав долар а не гривні - долар і віддавай.

Вимоги перерахунку кредиту по якомусь фіксованому курсу. Але, стоп, панове, адже процентна ставка у валюті була менша - не включала ризики девальвації (як з гривнею). Так чому ви перекладаєте ризики на банки. Перевести в гривню - не проблема. Але з однією умовою - замість 7-10% річних - 24-26%. І різницю за ставками (недоплачений відсоток) треба виплатити і виплатити швидко.

Так може справа йде про знедолених? Про тих, кому держава допомогти зобов'язане? Для цього оцінимо кількість позичальників і суму їх позик.

Яка роль валютних кредитів у загальній стабільності країни. Точних даних, на жаль, не публікує ніхто. Але за різними джерелами йдеться про суму від 7 до 8 мільярдів доларів. З них близько 4 - іпотека, взята до 2008 року. А тепер згадаємо кількість позичальників - від 70 до 160 тисяч. Вражає? Тобто мізерно мала частка населення країни примудрилася створити фінансову дірку рівну піврічний потреби країни у валютних надходженнях для запобігання дефолту.

А тепер проста арифметика. Беремо 7 млрд. І ділимо навіть на 160 тисяч. Виходить, що середній розмір кредиту - як мінімум 43 000 доларів. Такі суми банки біднякам не роздають. Необхідно і підтвердження рівня доходів і заставне майно. Отримуємо забавні речі:

Кількість позичальників мізерно мало для створення реальних соціальних проблем

Ці люди в масі своїй не бідні - мова не йде про повне розорення (що б не кричали на вулицях)

Сума кредитів колосальна - їх повернення дозволяє зняти питання стійкості банківської системи як мінімум на півроку-рік. Так само як і вирішити частину проблем з виплатою корпоративного боргу країни.

Існує можливість повернути гроші в банківську систему - це заставне майно.

Це на папері. Природно, не в інтересах держави влаштувати фінансові проблеми частини населення. Тим більше активної частини, здатної заробляти і, можливо, створювати робочі місця. Та й не в інтересах банків замість бізнесу з фінансами перемикатися на роздрібний продаж нерухомості, техніки і авто.

Всі зацікавлені в отриманні грошей і працездатності системи. Питання як це зробити. Ось про це і про те, як вчинили українські депутати - піде мова трохи нижче.

Вбивство системи Української держави за 2 хвилини

Чим відрізняється ефективна держава від failed state. Якщо відкинути довгі філософські міркування, то відмінності зводяться до одного. Ефективна держава - система взаємодій в суспільстві, здатна швидко виробити ефективний алгоритм вирішення виникаючих проблем. Якщо необхідно - змінитися. При цьому залишившись цілісною системою. В іншому випадку кожна проблема схожа кінця світу і кожна проблема вирішується індивідуально, без урахування інших факторів. У тому числі стійкості всієї держави. Таким чином рішення однієї проблеми породжує десятки нових викликів. Це і називається failed state.

До речі, той же Володимир Володимирович Путін давно називав Україну цим незрозумілим обивателю словосполученням. У 2014 році, після майдану з'явилася надія на те, що держава Україна стане нарешті системою взаємодій. Нехай повільно, але все до цього йшло:

Змінювалося саме суспільство. З'явилася мода на відповідальність. І людей, які думають про наслідки своїх кроків ставало все більше.

Вироблялися (нехай повільно, але процес стартував) нові правила взаємодії суспільних інститутів. Вони могли стати новою системою.

Нарешті запрацювали соціальні ліфти, здатні сформувати нову еліту.

Але замаячили нові вибори і українські партії, навіть ті, хто любив говорити про жорсткої лінії реформування країни згадали звичний для України рецепт політичної перемоги (між майданами) - ПОПУЛІЗМ.

Далі було цікаве голосування по закону 1558-1. У 21-11 - провал другого читання. А через хвилину, вже в 21-12 закон приймається в третьому читанні і в цілому. Причому примітний один факт - в обох випадках проти голосував тільки 1 (один) чоловік. І навіть ті депутати, які «відкликають» свої підписи просять вважати їх голосування як «не голосував». Ось ті на! Це ті, хто кричав про «антипопулізм».

Але та й це добре. Почитавши закон я все більше переконувався - ратуючи про захист інтересів відносно невеликої групи, депутати Верховної Ради вчора ввечері з 21-11 до 21-13 волею чи неволею створили велику загрозу для існування успішної України, ніж В.В. Путін за 2 роки війни. У тому числі і ті депутати, які так красиво ходять у вишиванках або камуфляжі. І так самозабутньо співають гімн. Чому? Давайте розбиратися.

Нормативний акт і його прийняття.

Вище я вже писав, що ефективна держава - це система. Ще на початку 2014 року той же Яценюк говорив з трибуни, що на носі фінансова криза. По ідеї депутати (особливо з його фракції) повинні були засукавши рукава сісти за розробку комплексу системних заходів (або правил гри - назвіть як хочете), які б допомагали в робочому порядку вирішувати виникаючі труднощі. У тому числі з проблемними кредитами, банкрутами і т. Д.

Що робиться замість цього? Замість розробки системи депутати того ж Народного Фронту розробляють закон заради 70 - 100 тисяч громадян. Причому закон «разової дії» - він буде безглуздим вже через 5 років, після закінчення епопеї з валютними позиками. Це закон створює безліч проблем в інших галузях (податки, банки, держ борг). І вимагає прийняття ще цілої низки «разових законів». Тобто замість реформування системи роботи держави депутати витрачають найцінніший свій ресурс - час на приватні питання. При цьому плодячи нові проблеми в геометричній прогресії.

Саме прийняття. Я можливо, дурень, але по-моєму, якщо друге читання провалилося, то закон повертається на доопрацювання. І приймати його «в третьому читанні і в цілому» аж через цілу хвилину як то нелогічно. Тобто мимохідь ще порушили і систему прийняття рішень у Раді.

Подальший цирк з голосуванням депутата, який був у цей час над Парижем, із заявами «прошу вважати моє голосування ....» Тільки погіршив становище. Гаразд кнопкодави. Депутати, виявляється, не вміють користуватися трьома кнопками на пульті. Про дослідах з собаками Павлова помовчу - вони не мають відношення до законотворчості.

І, нарешті, цінності. Точніше те, як вони декларуються. Більшість каже про неприйняття популізму. І тільки один - Демчак Руслан Євгенович - голосує проти. У решти кишка тонка.

Але навіть це - квіточки. Якщо вчитатися в закон, стає зрозуміло, що виходячи з поіменного голосування в залі засідань в той момент тільки одна людина продемонстрував, що він патріот України. Решта з радістю (або з корпоративної солідарності) приступили до вбивства держави Україна.

Читаючи рядки

І ось тепер приступаємо до аналізу самого нормативного акта. Він невеликий - всього лише 8 статей. Але цими статтями автори ставлять хрест на судовій системі країни, на такому понятті як відповідальність і договірні відносини. І нарешті ставлять під сумніви таке основоположне поняття права як юридична сила. Принаймні в області «зворотної сили» дії нормативного акту - як то не прийнято, щоб нові, більш суворі норми діяли відносно подій, які мали місце до вступу закону в силу.

Чому саме такі формулювання? Давайте розглянемо по порядку.

Статті 3 і 2 встановлюють просту схему: боржник пише заяви (і то за бажанням) а кредитор зобов'язаний перевести його борг у гривні за курсом, встановленим на момент укладення договору. При цьому процентна ставка по кредиту не змінюється. Тобто можливості боржника з виплати боргу не враховуються. Досить просто небажання (!!!) платити.

Але, панове, стоп, був же договір. Де були пункти «форс мажорні обставини». Була підпис.

Погляньмо ще раз на дані по структурі валютних кредитів. У значній частині випадків вони бралися з метою проведення підприємницької діяльності - отримання доходу.

Будь кредит включає в себе ризики. Їх відображення - в процентній ставці. Банки таким чином намагаються убезпечити себе від неповернень боргів і в тому числі девальвації валюти. Саме тому відсотки по валютних кредитах низькі - немає «ризикової» складової за обмінним курсом. Ці ризики бере на себе друга сторона.

А тепер беремо ст. 44 Господарський кодекс України. І читаємо «Підприємництво здійснюється на Основі: ... комерційного розрахунку та власного комерційного ризико;»

Тобто громадянин України взяв на себе ризики, підписав відповідний договір. Прорахувався. Частина таких людей виконувати свої зобов'язання не може. Частина - не хоче. І в цих умовах Верховна Рада фактично скасовує дію основних положень Цивільного права України. Браво! Один з цеглинок державної системи викинули.

Стаття 5.

Дворічний мораторій на відчуження заставного майна. Тут взагалі пісня. Кредитору забороняється звертатися до суду, вимагати майна і навіть вимагати завершення виконавчого провадження по боргах. Причому навіть у тих випадках, коли боржник не захотів платити і за новими правилами. Тобто реструктурував кредит в гривню, але таки вирішив «грошей не віддам».

Ще раз браво. До побачення Цивільно-процесуальний, податковий та господарсько-процесуального кодексів України. З ними можна сходити в ... самі знаєте куди.

Ще кілька цеглинок державної системи геть.

І нарешті останній абзац статті. Його наведу повністю: «Всі відкриті виконавчі провадження за справами, что підпадають під дію мораторію на стягнених майна, встановлення цим Законом, закінчуються. Всі виконавчі документи повертаються стягувачам, виконавчий збір при Авторитети НЕ стягується. »

Говорячи простою мовою, цей закон забороняє виконання судових рішень. І крапка. Про яку судову систему в країні тепер може йти мова.

І який інвестор принесе свої гроші в державу, яка приймає такі «закони».

Зауважу, що ця норма придумана депутатами Народного фронту - партії яка виступає за судову реформу. Голоси віддали представники всіх фракцій. Ще раз браво!

І, нарешті, остання, 8-а стаття закону а так само визначення.

Від законодавця логічно було б очікувати спроб структурувати кредити по цілях. Тобто захистити брали іпотеку і не особливо думати про тих, хто просадив кредит поїздкою наприклад на Кубу. Але це в державах з системою влади. Український депутат розумніший. Читаємо визначення «споживчий кредит - кошти в іноземній Валюті, надані кредитором Позичальника для удовольствие особіст потреб: придбання житлової та нежітлової нерухомості, земельних ділянок, транспортних ЗАСОБІВ, услуг та будь-которого товару.»

Тобто в одну купу скинули все. І тих, кому дійсно потрібна допомога і тих, хто біжить брати кредит, щоб виплатити відсотки по набраних кредитів. Забавна виходить «кредитна амністія».

Але от дивно, у визначенні немає тих, кого держава зобов'язана рятувати - представників бізнесу. Тобто людей, які створюють робочі місця. Навіть навпаки. Саме ці товариші будуть платити по повній. Тому свідчення частина 3 статті 8 закону. «Дія цього цим Законом не пошірюється на кредитні договори в іноземній Валюті, за Якими кредитні кошти надавали безпосередно для ведення підпріємніцької ДІЯЛЬНОСТІ, про что прямо зазначилися у кредитному договорі, та спори относительно якіх розглядаються Виключно господарськими судами.»

І на цьому підходимо до ключового питання. Пам'ятаєте, я писав, що українське суспільство змінюється.

Ага!