Троллінг від СБУ???

Просрати все

Переможний похід Путіна в світ, здається, завершено остаточно. І виграв цей бій навіть не Захід, а тихоня Китай, весь цей час спокійно спостерігав за істериками європейців.

Китай і США підписали договір про військову співпрацю.

США отримали перший з 8-и замовлених у Китаю танкерів-гігантів для транспортування зрідженого газу в Європу.

І великий держрадник Китаю вимагає широкомасштабного переселення китайців на орендовані землі в Забайкаллі - з внесенням в російське законодавство відповідних змін (нового закону про позбавлення в певних випадках наших громадян прав на нерухомість на орендованих іноземними державами територіях їм здалося мало) - для зручності цього процесу. Привід, природно, слушний - мовляв, в Росії немає необхідних для розвитку китайських проектів кваліфікованих фахівців, а на орендованих Китаєм землях спостерігається нестача населення (робочої сили).

Пазл, нарешті, зійшовся. У російських відносинах з Китаєм все гранично ясно. Це "мирна" експансія - і цю війну, підписавши з ним безліч вкрай специфічних договорів, ми вже програли: шляху назад у РФ немає - наша економіка просто не витримає на даному етапі таких неустойок, а крім цього присутні ще й нюанси, пов'язані з поставками дуже важливого для російського нафтопрому китайського обладнання.

На відміну від азіатів, досвіду ведення прихованих економічних воєн у нас немає. У нас немає навіть розуміння того, як воно виглядає. Наш коник - тупе відверте або ледь завуальоване насильство і шантаж - як, наприклад, з газом в Європі - мовляв, замерзнуть вони без нас - і помруть. На інші (більш елегантні) форми експансії свого впливу Росія не здатна. Плюс відсутність розуміння капітаном корабля, які вирішили, що за рахунок ігрищ з Китаєм вийде хоча б тимчасово залатати наші економічні діри (і плювати на наслідки у вигляді "випаленої землі" через 49 років), що з'явилися через його - і його подільників - непрофесіоналізму, жадібності, чванства і амбіцій (Крим, Донбас, ЮКОС, стабфонд та ін.), того, що Китай нам не друг - і переслідує мети отримання власних - виняткових через ситуацію в Росії і навколо неї політичної та економічної ситуацій - вигод. А якщо розуміння по стратегії Китаю у Кремля все ж є, то результат дій уряду не змінюється - змінюється лише підгрунтя людяності в контексті того, що відбувається: непрофесіоналізм і недалекоглядність - на цинізм і підлість. І не більше того.

А ось з газовими танкерами дещо прояснимо, бо не все і не для всіх очевидно. Норвезька Gasco вже більше півроку продає в Європі газу на 30% більше, ніж "Газпром". А тепер компанія Ineos Olefins & Polymers Europe [один з найбільших європейських виробників нафтохімічної продукції] і її партнер - компанія Evergas - поставками етану зі Штатів протягом, максимум, двох-трьох років виб'ють нас з європейського газового ринку. І найбільший розвивається газовий ринок (Індія-Пакистан-Іран) вже грамотно обложений (відгороджений від нас) Китаєм - наприклад, регіональний газопровід вже не російсько-китайський, як нами планувалося, а пакистано-китайський. І Китай нас не має наміру туди пускати, для чого у нього вже є як мінімум два сильних важеля економічного впливу. Укупі це відвертий перерозподіл світового газового ринку, який триватиме - щонайбільше - до 2020-го року, і далі, по його закінченні, ринок знайде стабільну форму на наступні 20-30 років. Для Росії це загрожує катастрофою, тому як наша частка видобутку і продажу газу - 32% від світової (по нафті тільки 13,5% (до речі, 34% нашого експорту), тому на світовому нафтовому ринку ми - цілком рядовий гравець, до того ж залежний заміною застарілих бурових все від того ж Китаю, з яким ми злили верховенство в нашому нафтосервісних секторі, про що кричали наші регіональні видання, але мовчали центральні ЗМІ). Нам просто буде або нікуди дівати свій газ - чи доведеться продавати його Китаю задарма - для його ігор на зовнішніх ринках (для внутрішнього ринку у нього є власний - і Китай в залежність від нашого газу не поставиш).

А тепер найцікавіше. В Україні, як раз здебільшого в Донбасі, величезна кількість неопрацьованого сланцевого газу - контракт на розробку якого з Royal Dutch Shell і Chevron на 50 років було підписано на початку 2013 року. Київ сподівався таким чином звільнитися від енергетичної залежності від Росії - і прорубати собі газове вікно в Європу. Зараз концерн подумує про вихід зі спільного проекту з українською держкомпанією через війну в Донбасі, а Chevron вже відмовився від розробок через військові форс-мажорних ризиків. Так що ми "гибридно" воюємо в Україні не за ефемерне політичне вплив, а за газ - тобто, за газову залежність від нас Україна і Європи. Просто і цинічно. "Люди гинуть за метал." ©

Але тепер - навіть якщо Росія і виграє бій за Україну, то вона вже програла бій за Європу і Індо-Східно-Азіатський регіон. Попутно програвши економічний бій з Китаєм за землю і промисловий розвиток, дипломатичний - за відносини, практично, з усім світом, і фінансовий - за можливості глобального міжнародного держкредитування, на якому російські держкомпанії щільно сиділи з часів перебудови.

І все це при тому, що Росія сама створила всі остаточні умови для власного економічного розвалу одним махом (особливо, якщо врахувати неконвертованість рубля) - всього лише гаслом: "Крим наш!" - і загроза НАТО, про яку нам розповідається, як про прийменник для "кримнашізма" [судячи з зірвався в 2013-му виключно через жадібність російських перевізників договором з НАТО про транзит через Ульяновськ] Кремль всього за півроку до Майдану і подальших подій з анексією і війною взагалі ніяк не хвилювала. І саме бридке - то, що Росія зацікавлена ​​в продовженні війни в Донбасі, оскільки її затягування змусить Royal Dutch Shell вийти з договору - і тоді РФ зможе зберегти хоча б український газовий ринок. (А яка могла бути зацікавленість США в цій війні, якщо врахувати, що Chеvron - дуже велика американська компанія, що належить Рокфеллера, а ще до останньої інавгурації В.В.Путіна в 2011-му представники американської Exxon-Mobil в його присутності підписали з Роснефтью Угода з видобутку нафти на шельфі Чорного і Карського морів, уклавши таким чином стратегічний альянс Роснефти з американської Exxon-Mobil?)

Плата за це очевидна: тисячі людських життів - і десятки тисяч нещасних родичів убитих в двох країнах - при тому, що і тих, та інших уряди використовують втемну. Але в цій історії є ще дещо не менш мерзенне. Левова частка в міжнародних спекуляціях російським газом і нафтою доводиться на пана Тімчєнко - тепер уже громадянина Фінляндії, а не так вже й давно - члена славного кооперативу "Озєро". Розумієте, хто і чому - заради власних фінансових інтересів - відправив російських пацанів вмирати і вбивати в Донбас???

24 години = коротко про головне = аналітика, коментарі, обговорення

Друга Українська Незалежність. Майдан.

Якщо завтра війна (з архівів) | Деякі питання стосовно ДРГ у Криму, або "Де карта Біллі?"

Іноді цікавий не сам факт а у контексті з деякою подією або через деякий час. Пропоную вам на розгляд дуже файний огляд подій дворічної давнини. Ось тоді дійсно були цікаві і огляди, та й професійніше ставились до збору інформацкщо ії. Прикро що авторська стаття назбирала за два роки! ледве сім сотень перегляду.

Після недавнішніх заяв пана хуйла, непокидала думка про концертність, абсурдність звинувачень української сторони, якась нав’язлива тупість постановців викиду. Можливо задача була інсценувати подію для зовсім нерозбірливих людей (мордоростанців наприклад), але ж підробку роблять більш-менш якісно, щоб її не через 24 години розпізнали... так чи не так?

Залишивши тему яка вже набридла (фейкові ДРГ у Криму), я почав переглядати аналітичні матеріали на злобу сьогодення і натрапив на ідентичні дві статті за назвою, (точніше огляд і аналітичний матеріал двох абсолютно різних людей які мали на меті різні цілі) але питання звучало одне й те саме: винесене у заголовок.  Так от, мені прийшла така думка, що кричати для злодія "держіть злодія!!!", не така вже і погана ідея. Пан хуйло любить усіх перегравати. І хіба ж він не підготувався б наперед в інформаційному просторі? Якщо насправді Мордор сам готує таку сплановану акцію, то є сенс створити підгрунття для виправдовування. "Дивіться, це ж ви все, а ще на нас звалююте!"

Була підготовка, були люди, були засоби. Не берусь судити чи ці всі жевжики живі, чи розкидані по донецьким полям-посадкам, але могли бути і інші. І інші полігони чи лагері для навчання диверсантів. І судячи з деякого арсеналу підготовка могла бути не тільки для військових дій саме на фронті. А там вже на стільки широке поле для фантазій, що це тема окремої статті.

Політична блядство і русофілія на фоні визвольної війни або пріорітети церкви Шоколадника

Я не політик, я журналіст. Але, в першу чергу, громадянин цієї країни. І мої міркування можуть бути примітивні, але вони продиктовані відчуттям власної безпеки – в першу чергу.

Що має зробити моя з вами Держава, аби рухати вперед, а не долати наслідки агресії? Тут рецепт простий – максимальне обмеження спілкування з агресором. Це те, чого не сталося на 100%.

Отже.

• Визнання окупованих територій окупованими. Із чітким визначенням агресора – Російської Федерації.
• Припинення режиму АТО, оголошення воєнного стану й визанння на законодавчому рівні війни між Російською Федерацією та Україною.
• Звернення до міжнародних організацій.
• Розрив дипломатичних взаємин. Повний. Жодного навіть візового режиму. Візовий режим – потім. Коли буде нагода. Повна зупинка руху людей через кордон.
• Закриття кордону з РФ, на «лінії розмежування» й «адміністративного» – з Кримом. Повне закриття. Через нього нічого не рухається. Режим STOP.
• Введення візового режиму з «союзними державами» РФ, зокрема з Білоруссю та Казахстаном. І рештою, що входять в ЄврАзЕС.
• Побудова своєї посиленої «лінії Манерґейма» (читай «залізобетонної стіни» по «лінії зіткнення» на Донбасі, «адміністративному кордону» з Кримом, із Придінстров’ям).
• Зупинка будь-якої торгівлі з РФ. Так, і газом в тому числі. Це життєво необхідно.
• Зупинка будь-яких взаємин і торгівлі з «ДНР» та «ЛНР».
• Зупинка «Мінського процесу», переведення його у формат «нормандської четвірки» або інший, що відбувається під патронатом наших «ґарантів безпеки» – в першу чергу США, Німеччини, Британії.
• Заборона всіх російських медіа (так так, навіть «Дождя» та «Эха Москвы» – будь-яких) на території України й карна відповідальність за розповсюдження цього контенту в нашій державі.
• Заборона транслювання чи ретрансляції російського мас-медійного продукту, включно з музичним і розважальним. Щонайменше для того, щоб не витрачати ресурси на його перевірку й відповідність українському законодавству.
• Жорсткий режим на отримання громадянства, введення інституту «негромадян». За надання вибіркового громадянства має відповідати персонально Президент України. Практику роздачі громадянства колишнім громадянам РФ треба припинити.

Фактор Криму: навіщо Кремлю новий виток напруження довкола окупованого півострова?10 серпня 2016, 16:26Окрім посилення військового напруження на Донбасі, Кремль на початку серпня намагається продемонструвати українській владі усю непередбачуваність мілітаристських загроз з боку окупованого Криму.

Можливо, я тут врахував не всі необхідні кроки. Але вони мені, звичайному громадянину України, видаються очевидними. Ми самі тягнемо дохлого кота за хвіст. Ми самі продукуємо й толеруємо сентиментальні відчуття до агресора. Ми ніяк не можемо попрощатися з минулим, аби будувати майбутнє.

Якщо хтось не зрозумів, у нас два роки війна. Вже два роки. І якщо Ви спокійно маєте можливість на дозвілля, відпочинок і розваги, то це заслуга тих, хто гине на реальному фронті, а не в «зоні АТО».

Питання наостанок: у чому когнітивний дисонанс? У тому, що «Карнавальная ночь» – дуже милий фільм, але це фільм окупанта. Забудьте про нього, як про страшний сон. Як і про «Служебный роман». Я мовчу вже про інші фільми, кліпи, тощо. Це все отрута різного ступеню дії. Нам потрібна детоксикація.

Росія настільки сувора країна, що в ній навіть брендовані ліберали згадують про розум виключно за розкладом

Нагадаю ще раз, питання стосувалося необхідності зберегти життя тисячі солдатів і мирних жителів

У кінці січня 2014 року в одному з ефірів програми "Дилетант" на телеканалі "Дощ" провідними був запропонований опитування. Глядачам і читачам сайту каналу було запропоновано відповісти на питання "Чи потрібно було здати Ленінград, щоб зберегти сотні тисяч життів?".Питання викликало бурю народного обурення і тиску з боку держструктур. В результаті телеканал вибачився, пославшись на помилку продюсера і редактора соцмереж. Але було вже пізно. "Дощ" позбувся рекламодавців, доступу до кабельних мереж і навіть офісу, звідки телеканал виселили, відмовивши в продовженні договору на оренду.

Минуло трохи більше двох років. І ось вчора після заяв ФСБ і Володимира Путіна на сайті радіостанції "Ехо Москви" з'явилося опитування: читачів і слухачів просять відповісти на питання "Чи варто Росії, після спроби теракту в Криму, вдарити по Україні?".

Ось такий ось просте питання: а не повбивали нам пару, а то і з десяток тисяч наших братів українців просто тому що ФСБ і Путін виступили на телевізору, що ви думаєте? Людина писав це питання, очевидно, має досить високим IQ, щоб розуміти різницю між опитуванням про гіпотетичну можливість зберегти життів в минулій війні і гарантованими вбивствами і жертвами в майбутньої.

Питання про війну на сусідню країну невигадливо розташувався між "Чи подобається вам Станіслав Черчесов в ролі тренера збірної Росії з футболу? " і "Чи треба реєструвати велосипеди громадян Росії?".

Іронія в тому, що і до питання на телеканалі "Дощ" і до питання на сайті "Ехо Москви" так чи інакше причетний один і той же чоловік, Олексій Венедиктов. Він же - головний редактор радіостанції "Ехо Москви" і видавець журналу "Дилетант", спільним проектом якого і була програма на телеканалі "Дощ".

Будемо сподіватися, що у московських лібералів вистачає сміливості і розуму на вибачення не тільки під тиском Кремля, рекламодавців і кабельних операторів, а й у відповідності зі здоровою логікою і здоровим глуздом.

За що хочуть посадити Михайла Стрижку?

До річниці Іловайської Трагедії